бездомний


бездомний
evsiz

Українсько-турецький словник. 2009.

Look at other dictionaries:

  • бездомний — а, е. Який не має житла, притулку; безпритульний. || Без постійного місця проживання; кочовий (про спосіб життя). || Який не має сім ї; одинокий …   Український тлумачний словник

  • бездомний — (який не має житла, притулку), безхатній, бездомівний, бездвірний (який не має власної хати); безпритульний, безприхильний …   Словник синонімів української мови

  • бездомний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • бродячий — I (про спосіб життя пов язаний з частими переїздами з місця на місце), бездомний, мандрівний, кочовий, циганський, жарт. II ▶ див. бездомний, мандрівний …   Словник синонімів української мови

  • Первомайский, Леонид Соломонович — [1908 ] современный украинский писатель. Род. в Краснограде, в семье кустаря переплетчика. Начал печататься в 1924. Первые произведения посвящены в значительной мере отображению еврейского местечка, местечковой бедноты, распада старого быта после …   Большая биографическая энциклопедия

  • Первомайский — Леонид Соломонович (1908 ) современный украинский писатель. Р. в Краснограде в семье кустаря переплетчика. Начал печататься в 1924. Первые произведения посвящены в значительной мере отображению еврейского местечка, местечковой бедноты, распада… …   Литературная энциклопедия

  • бездомність — ності, ж. Стан за знач. бездомний …   Український тлумачний словник

  • безпритульний — а, е. Який не має притулку, позбавлений догляду, сімейної опіки; бездоглядний, бездомний. || у знач. ім. безприту/льний, ного, ч.; безприту/льна, ної, ж.: а) бездоглядна, бездомна дитина; б) (жарг.) бомж …   Український тлумачний словник

  • безхатній — я, є. Який не має хати, домівки; бездомний …   Український тлумачний словник

  • приблудний — а, е, розм. 1) Який випадково опинився де небудь, пристав до когось. || Який прибув звідки небудь; немісцевий, чужий. || Який не має постійного місця проживання. || Який прибився до чужого стада, двору, дому і т. ін. (про тварину). || Здичавілий …   Український тлумачний словник

  • дикий — I (про тварин, які живуть на волі), неприручений; здичавілий, здичілий (про свійських тварин) Пор. бездомний II ▶ див. відлюдкуватий, глухий I, 3), дикорослий, неймовірний I …   Словник синонімів української мови